Перейти до змісту
Увійти

Теорія

p і 1 − p

Імовірність як частка, доповнення 1 − p, утримання як 1 − відтік і чому p(1 − p) найбільше при 0,5.

~8 хв читання · 9 вправ · 250 балів

Перед початком

Наскільки це ймовірно і наскільки ми певні?

Klasna — онлайн-школа репетиторів, чиї числа ти перевіряєш, — живе наслідками «так чи ні»: учень після пробного уроку купує або ні, учасник Club лишається або скасовує, результат тесту справжній або випадковий.

Цей модуль перетворює такі наслідки на ймовірності й питає, наскільки їм можна довіряти: умовна ймовірність, математичне сподівання, багато тестів одразу, нормальна крива і статистична потужність. Перший урок починає з найпростішої пари: імовірність p, її доповнення 1 − p і їхній добуток p(1 − p), що стоїть у кожній стандартній похибці частки.

Імовірність — це частка

Імовірність — це частка випадків, у яких щось стається, серед багатьох схожих випадків. Порахуй випадки, де подія сталася, і поділи на всі випадки: p = випадки з подією ÷ усі випадки. Тому будь-яка ймовірність лежить між 0 (ніколи) і 1 (завжди) і її можна записати у відсотках: 0,24 = 24%.

У вересні 400 людей узяли безкоштовний пробний урок у Klasna, і 120 потім купили пакет: p = 120 ÷ 400 = 0,30. Про наступного учня «так» чи «ні» сказати неможливо, але можна сказати «0,30»: серед довгого ряду схожих учнів купують приблизно 30 зі 100.

Дві звички тримають число чесним. Угорі — випадки, які рахуєш, унизу — усі випадки; «імовірність» понад 1 означає, що дріб перевернуто. І читай p як частку на довгій дистанції, а не як обіцянку про одну людину чи про точну кількість у наступній невеликій групі.

  • Так
    «Пакет купують близько 30% учнів після пробного уроку: 120 із 400 у вересні.»

    Частка серед багатьох схожих випадків, із кількостями за нею.

  • Не так
    «Цей учень купить з імовірністю 120.»

    Кількість — не ймовірність; поділи на всі випадки.

Доповнення: 1 − p

Доповнення події — це все, що не є цією подією: для «учень після пробного уроку купує» це «учень не купує». Разом вони охоплюють усі випадки й ніколи не перетинаються, тож їхні ймовірності дають рівно 1: P(не A) = 1 − P(A).

P(not A)=1−P(A)P(\text{not } A) = 1 - P(A)
Правило доповнення. P(A) — імовірність, що A станеться.

У Klasna пакет купують 0,30 учнів після пробного уроку, отже, 1 − 0,30 = 0,70 не купують. Якщо 97% уроків починаються вчасно, то 3% починаються із запізненням або не відбуваються. Зверни увагу на другу частину: «із запізненням або не відбуваються». Доповнення збирає всі інші наслідки, а не лише найочевидніший.

Із 400 учнів на пробному уроці 0,30 купили, а 0,70 — ні; у Klasna Club 92% лишаються, 8% скасовують. Дві частини завжди дають разом 1.
Одна частина підказує іншу: p і 1 − p, утримання й відтік.

Навіщо вчити таке просте правило? Бо одну сторону часто значно легше виміряти чи назвати, ніж іншу. Звіт, що дає одну частку, непомітно дає й другу, а ймовірність, яку важко порахувати напряму, часто знаходять як 1 мінус її доповнення.

  • Так
    «Пакет купують 30% учнів після пробного уроку, отже, 70% ідуть без нього.»
  • Не так
    «3% уроків починаються із запізненням», хоча ці 3% включають і уроки, яких не було.

    Доповнення до «вчасно» — «із запізненням або не відбувся»; назви його повністю.

Дві перевірки, перш ніж писати 1 − p

Правило P(не A) = 1 − P(A) працює лише тоді, коли «не A» вибрано правильно. Спершу перевір дві речі.

Охоплено всі випадки. «Купує пакет» і «купує окремий урок» не перетинаються, але й не охоплюють усіх: дехто після пробного уроку не купує нічого. Якщо пакет купують 30%, а окремий урок — 25%, разом це 0,55, а доповнення до «купує пакет» — «окремий урок або нічого», 0,70.

Жоден випадок не пораховано двічі. «Був на розмовному клубі» і «користувався AI-партнером» можуть бути правдою для того самого учасника Club, тож 1 мінус одне з них нічого не каже про інше.

Коли обидві перевірки пройдено, доповнення — це скорочений шлях. «Пропустив хоча б один урок цього місяця» рахувати незручно: один пропуск, два, три… Його доповнення, «не пропустив жодного», — одне число, а 1 мінус воно дає все інше.

  • Так
    «У травні 85% учнів були на всіх уроках, отже, 15% пропустили хоча б один.»

    Одне чисте доповнення замість підрахунку одного, двох, трьох пропусків.

  • Не так
    «25% купили окремий урок, отже, 75% купили пакет.»

    Забуто всіх, хто нічого не купив.

Утримання — це 1 − відтік

Підписки дають найпоширеніше доповнення в продуктовій роботі. Відтік — частка учасників, які скасовують підписку за період; утримання — частка тих, хто лишається. Кожен учасник робить або одне, або інше, тож утримання = 1 − відтік.

Klasna Club у звичайний місяць утрачає 8% учасників, отже, утримання — 1 − 0,08 = 0,92, або 92%. У березні відтік становив 6,5%, тож утримання було 100 − 6,5 = 93,5%. У відсотках віднімай від 100, у частках — від 1. Не змішуй: 1 − 6,5 не означає нічого.

Звідси два наслідки. Звіт, де є лише відтік, уже показує й утримання, тож однієї колонки досить. А коли формулі потрібна частка, що доживає до кінця місяця, як у Складних відсотках, де рік із місячним відтоком 8% зберігає 0,92¹² ≈ 0,37 учасників, вона хоче 1 − відтік, а не сам відтік.

  • Так
    «Місячний відтік 6,5%, отже, місячне утримання 93,5%.»
  • Не так
    «Утримання = 1 − 6,5 = −5,5.»

    Змішано відсоток і частку; бери 100 − 6,5 або 1 − 0,065.

p(1 − p): наскільки важко вгадати наступну відповідь

Познач кожного учня після пробного уроку як 1, якщо купив, і 0, якщо ні. Розкид цих нулів і одиниць, їхня дисперсія з уроку Навіщо квадрат, виходить рівно p(1 − p). Вона показує, наскільки непередбачуваний наслідок «так/ні».

Спробуй кілька значень: p = 0,1 дає 0,1 × 0,9 = 0,09; 0,3 дає 0,21; 0,5 дає 0,25; далі знову спадає: 0,7 дає 0,21, а 0,9 — 0,09. Видно дві закономірності: пік при 0,5, а якщо поміняти p і 1 − p місцями, нічого не зміниться.

Чому так, пояснює малюнок. p(1 − p) — площа прямокутника зі сторонами p і 1 − p. Сторони разом завжди дають 1, а з усіх таких прямокутників найбільшу площу має квадрат.

p(1 − p) — площа прямокутника зі сторонами p і 1 − p: 0,09 при 0,1, 0,21 при 0,3, пік 0,25 при 0,5, далі ті самі значення дзеркально.
Дві сторони, що разом завжди дають 1, мають найбільшу площу, коли утворюють квадрат.

При 0,5 наступна відповідь — як підкидання монети; при 0,02 ти скажеш «ні» і майже завжди вгадаєш. Тож серед кроків воронки, виміряних на однаковій кількості людей, найбільше p(1 − p) у того, що найближчий до 0,5.

  • Так
    «Конверсія 0,45 — біля середини, тож цей крок майже максимально непередбачуваний.»
  • Не так
    «Що вища конверсія, то більше p(1 − p).»

    Воно росте лише до 0,5, а далі дзеркально спадає.

p(1 − p) у формулах розміру вибірки

p(1 − p) з’являється скрізь, де формула вимірює шум частки. Формула розміру вибірки для A/B-тесту конверсії додає його для обох варіантів: p₁(1 − p₁) + p₂(1 − p₂). Що шумніший наслідок, то більше людей потрібно тесту.

Рахують це у два кроки: спершу доповнення, потім добуток. Для базової конверсії 4%: 1 − 0,04 = 0,96, і 0,04 × 0,96 = 0,0384. Для другого варіанта з 5%: 0,05 × 0,95 = 0,0475. Разом 0,0859.

Подивися, що відбувається з рідкісними подіями. Коли p мале, 1 − p майже 1, тож p(1 − p) майже дорівнює самому p: 0,0384 проти 0,04. Це швидка перевірка на здоровий глузд. Для конверсій у кілька відсотків p(1 − p) має виходити трохи меншим за p. Результат більший за p чи близький до 0,25 зазвичай означає, що замість частки підставили відсоток: 4 замість 0,04.

  • Так
    p₁ = 0,04 → p₁(1 − p₁) = 0,04 × 0,96 = 0,0384, трохи менше за 0,04.
  • Не так
    p₁(1 − p₁) = 4 × 96 = 384.

    Відсотки замість часток; бери 0,04 і 0,96.

Стандартна похибка частки

Стандартна похибка частки з уроку Квадратні корені і √n — це SE = √(p(1 − p) ÷ n): шум одного наслідку «так/ні», p(1 − p), розподілений на n людей, а потім узятий під корінь, щоб повернутися до одиниць частки.

SEp=p(1−p)nSE_p = \sqrt{\frac{p(1-p)}{n}}
p — спостережена частка; n — на скількох людях її виміряно.

Для пробних уроків Klasna p = 0,30 і n = 400: √(0,21 ÷ 400) = √0,000525 ≈ 0,023. Тож 30% відомі з точністю приблизно ±2,3 відсоткового пункту на одну стандартну похибку.

Оскільки p(1 − p) симетричне, симетрична й стандартна похибка. Частка 20% і частка 80%, виміряні на однаковій кількості людей, мають рівно ту саму SE, бо 0,2 × 0,8 = 0,8 × 0,2 = 0,16. Якщо написати «80% задоволені» замість «20% незадоволені», зміниться заголовок, а не точність.

Що справді змінює SE, то це близькість p до 0,5 і кількість виміряних людей. Частку біля 0 чи 1 визначають точно з меншою кількістю людей, ніж частку посередині.

  • Так
    «Купили 30%, ± приблизно 2,3 в. п. на одну стандартну похибку (n = 400).»
  • Не так
    «80% задоволених — точніше число, ніж 20% незадоволених.»

    Те саме n, те саме p(1 − p) = 0,16, та сама SE.

Частка невідома? Плануй з 0,5

Перед опитуванням чи тестом частка, яку треба виміряти, невідома, а формулі стандартної похибки потрібне p. Бери p = 0,5. Воно дає найбільше p(1 − p), 0,25, а отже, найбільшу SE для твого n — найгірший випадок.

Формула: p — спостережена частка; n — на скількох людях її виміряно. · є вище

Для 625 батьків: √(0,25 ÷ 625) = 0,5 ÷ 25 = 0,02, тобто 2 відсоткові пункти. Якщо справжня частка виявиться 20%, p(1 − p) = 0,16, і SE зменшиться до √(0,16 ÷ 625) = 0,016. Хай яка буде відповідь, точність може бути лише кращою за заплановану.

Ризикована саме низька оцінка. Заплануй з 10%, отримай справжню частку близько 50% — і похибка буде більшою, ніж розрахована вибірка.

Як це складається докупи: імовірність — це частка; її доповнення — 1 − p; їхній добуток p(1 − p) — шум наслідку «так/ні», найбільший при 0,5. Наступний урок додає умову: імовірність A за умови B і таблицю 2×2, на якій тримаються precision і recall.

  • Так
    «Частки ще не знаємо, тож розмір опитування рахуємо для p = 0,5.»
  • Не так
    «Точно мало хто скаже «так», тож плануємо з 10%.»

    Якщо оцінка хибна, вибірка замала.

Готові потренуватися?

Виконайте вправи уроку й отримайте 250 балів, коли пройдете його вперше.

Розпочати вправи