Кейс: вибрати лінійку фондів із шести карток

Найдешевший на вигляд фонд у списку — той, що має найнижчу щорічну комісію, бо це число друкують найбільшим. Для наших користувачів він рідко буває найдешевшим у володінні.

S2 показує чому. Усередині фонд чудовий: відстає від індексу лише на 0,06%. Але він виплачує дивіденди, і як фонд, зареєстрований у США, для такого користувача, як наш, утримує з них 30%: 0,54% на рік. Йому потрібен окремий іноземний брокер із комісією платформи 0,40% і 1% за конвертацію. Разом за десять років: 1,20% на рік.

S1 на тому самому індексі відстає на 0,25%, але він накопичувальний, живе в застосунку Zapas і конвертує за 0,50%. Разом: 0,61%. Фонд із учетверо вищою комісією коштує у володінні вдвічі менше.

Висновок не в тому, що S2 поганий фонд. А в тому, що вартість фонду залежить від того, хто ним володіє, де і як.

Різниця 0,59 пункта звучить абстрактно. На балансі 10 000 дол. це 59 дол. на рік: S2 коштує разом близько 120 дол., а S1 — близько 61 дол. на рік за десятирічного володіння.

Дві речі роблять цей розрив більшим, ніж здається. По-перше, він повторюється щороку і складається: гроші, втрачені на витратах, втрачають і все, що заробили б пізніше, — так розрив 1,3 пункта перетворюється на 38 011 дол. за 40 років у плані по 100 дол. на місяць із 5% реальних до витрат. По-друге, суми зростають, тож той самий відсоток щороку означає більше доларів.

Коли показуєш лінійку команді чи користувачам, показуй обидва: сукупний відсоток, щоб фонди можна було порівняти, і долари на рік на типовому балансі, щоб це можна було відчути. Тримай строк і припущення поруч із числами.

Ранжування за сукупними витратами — чесна відправна точка: S3 0,54%, S1 0,61%, S5 1,13%, S2 1,20%, S4 2,40%, S6 2,70%. Але рейтинг витрат порівнює цінники речей, які можуть виконувати різну роботу.

S3 найдешевший загалом, але тримає короткі облігації: інший клас активів з іншою роллю, нижчою очікуваною дохідністю і значно меншими падіннями. Він не конкурує з S1, а доповнює його. S5 відносно дешевий, але відстежує один сектор із 60 компаній, тож його ризик зовсім не такий, як у світового фонду.

Тож витратами обирай у межах ролі (який фонд акцій світу, який фонд облігацій), а роллю — які фонди взагалі мають бути в лінійці. Дешевий фонд у хибній ролі лишається хибним фондом.

Лінійка для довгострокових інвесторів потребує кількох чітких ролей. У наших модельних портфелях це широкий фонд акцій світу для зростання і фонд облігацій для частини, яка не повинна сильно падати. Кожна роль має тест, що йде перед витратами:

• акції світу: тисячі компаній, зважування за капіталізацією (за ринком), багато країн;
• облігації: висока якість, короткий чи середній строк, за можливості у валюті, у якій користувач планує витрачати.

Лише фонди, що пройшли тест ролі, переходять до порівняння витрат. S5 провалює тест акцій світу: 60 компаній одного сектору — зосереджена ставка, хоч би якою була ціна. S4 теж: 45 вибраних акцій і 2,40% разом, без доказів, що його ранній успіх повториться. S6 змішує активи в гривнях із 3% на вході й 2,70% разом.

Такий порядок захищає продукт і від трендів: тема, яка цього року на хвилі, — це маркетингова історія, а не роль.

Хочеться заповнити кожне місце на екрані. Але в інвестиційному продукті кожен додатковий фонд — це ще й додаткове рішення для користувача, а додаткові рішення провокують помилки: гонитву за торішнім переможцем, перекидання грошей у модну тему, часті перемикання з повторною оплатою входу й виходу.

Невелика лінійка працює, коли кожен фонд має чітку роботу. Один широкий фонд акцій світу й один якісний фонд облігацій можуть скласти портфелі від обережного до агресивного лише зміною пропорції. Третій фонд заслуговує на місце, лише якщо робить те, чого ці два не можуть, і за прийнятну ціну.

Спитай про кожного кандидата: яку роль він виконує, чи проходить тест ролі і які його сукупні витрати для наших користувачів? Якщо ніхто не проходить, порожнє місце — це рішення, а не прогалина. Пізніші модулі можуть додати фонд для безпечної частини у валюті витрат користувача.