Частка виграшів і співвідношення прибутку до ризику

Частка виграшів (win rate) — це частка угод, що закінчуються прибутком: 8 виграшів із 10 — це 80 %. Вона відповідає на питання, як часто план виграє, і нічого не каже про те, скільки.

Щоб зрозуміти, чи план заробляє, потрібні ще два числа, обидва після витрат: середній виграш і середній збиток. Результат пачки угод = виграші × середній виграш − збитки × середній збиток.

Останні десять угод Nora на демо-рахунку в Pebble: 8 виграшів у середньому по 50 доларів і 2 збитки в середньому по 250. Виграші дають 8 × 50 = 400, збитки забирають 2 × 250 = 500, разом −100, тобто −10 на угоду. Два великі збитки стерли вісім малих виграшів.

Висока частка виграшів схожа на вміння, тому саме нею найчастіше й хваляться. Перш ніж вражатися нею, спитай про середній виграш і середній збиток.

План може програвати більшість угод і все одно бути в плюсі, якщо його збитки малі, а виграші великі. Результат вирішують частка виграшів і розмір виграшів та збитків разом.

Десять угод Marc: 3 виграші в середньому по 300 доларів і 7 збитків у середньому по 100, після витрат. Виграші: 3 × 300 = 900. Збитки: 7 × 100 = 700. Разом +200, тобто 200 / 10 = +20 на угоду, хоча частка виграшів лише 30 %.

Малі збитки дає повага до стопу, обраного до угоди (Стоп: де його ставити і чому). Великі виграші дає звичка дати виграшній угоді дійти до запланованої цілі, а не хапати перший прибуток.

Найважче тут емоції, а не арифметика: сім збитків із десяти відчуваються як провал. Якщо план працює так, чекай довгих серій малих збитків і суди про нього за підсумком багатьох угод, а не за відчуттям від останньої.

Три числа описують, як план виграє і програє.

• Частка виграшів: частка угод, що закінчуються прибутком. Вона міряє, як часто.
• Співвідношення прибутку до ризику (reward-to-risk): прибуток, який угода планує взяти, порівняно зі збитком, який вона планує прийняти на стопі. Його задають до угоди.
• Виграш до збитку (payoff): виміряна версія, середній виграш, поділений на середній збиток у реальних угодах журналу.

Marc планує 300 прибутку на 100 ризику: співвідношення 3 до 1. Реальні угоди Nora дали в середньому виграш 50 проти збитку 250: виграш до збитку 0,2 до 1.

Плани обіцяють співвідношення прибутку до ризику, журнали показують виграш до збитку. Якщо виграш до збитку вийшов набагато нижчим за план, щось сталося між планом і виходом: прибуток забрали зарано, стопи посунули або витрати виявилися більшими. Частка виграшів завжди йде в парі з одним із двох співвідношень розміру; кожне окремо — лише половина історії.

Співвідношення прибутку до ризику рахують до угоди, із трьох цін: входу, стопу і цілі.

• Ризик = відстань від входу до стопу.
• Прибуток = відстань від входу до цілі.
• Прибуток до ризику = прибуток ÷ ризик.

Приклад у Pebble: купівля NWF за 40,00, стоп на 39,00, ціль на 43,00. Ризик — 1,00 на одиницю, прибуток — 3,00, тож план має 3 до 1. Кількість одиниць співвідношення не змінює: зі 100 одиницями це 300 проти 100.

Спершу ставлять стоп — на ціні, яка доводить, що ідея угоди хибна (Стоп: де його ставити і чому). Слабке місце — ціль: далеку ціль, обрану заради гарних 6 до 1, ціна рідко досягає, і частка виграшів падає. Співвідношення чесне рівно настільки, наскільки чесна ціль за ним, а витрати (Куди йдуть гроші: спред, комісії та прослизання) зменшують кожен прибуток і збільшують кожен збиток.

Кожна пара «середній виграш — середній збиток» має беззбитковий відсоток виграшів (break-even win rate): частку виграшних угод, за якої план після витрат дає рівно нуль.

беззбитковий відсоток виграшів = середній збиток ÷ (середній виграш + середній збиток)

Для Marc із виграшами по 300 і збитками по 100: 100 ÷ (300 + 100) = 25 %. Перевірка на 100 угодах: 25 × 300 = 7 500 заробили, 75 × 100 = 7 500 втратили. Насправді він виграє 30 %, тобто на 5 пунктів вище своєї лінії.

Для Nora з виграшами по 50 і збитками по 250: 250 ÷ 300 = 83,3 %. Її 80 % виглядають чудово, але все одно нижче лінії.

Формула перетворює розмите «чи хороший цей план?» на перевірку на папері ще до ризику: оціни середні, порахуй лінію і порівняй з часткою виграшів, якої реально можна чекати. Тонкий запас над лінією крихкий: кілька зайвих доларів витрат на угоду можуть опустити план під неї.

Знати лінію беззбитковості — половина перевірки. Друга половина — відстань між лінією і реальною часткою виграшів плану: саме вона вирішує, заробляє план чи стікає кров'ю.

План на BFE із середнім виграшем 120 і середнім збитком 120 (виграш до збитку 1 до 1) має лінію 120 ÷ 240 = 50 %. Якщо він виграє 45 %, то на 100 угодах заробляє 45 × 120 = 5 400 і втрачає 55 × 120 = 6 600: разом −1 200, приблизно −12 на угоду. П'ять пунктів під лінією коштують справжніх грошей.

Плани з малим виграшем до збитку потребують високої частки виграшів і мають мало запасу: план 1 до 1, що виграє 52 %, лише на 2 пункти вище лінії, тож слабший місяць чи трохи більші витрати перетворюють його на збитковий. Плани з великим виграшем до збитку витримують низьку частку виграшів. Жоден стиль не кращий сам по собі; важить чіткий запас над лінією, виміряний на достатній кількості угод.

Найчастіше до результату Nora (80 % виграшних угод і все одно збиток) приводять дві звички, кожна з яких у моменті здається розумною.

• Рано хапати малі виграші. Закрити виграшну угоду на першому прибутку здається безпечним, але це зменшує середній виграш.
• Тримати збиткові угоди, «поки не повернуться». Відсунути стоп чи проігнорувати його дає надію, але збільшує середній збиток.

Разом вони дають високу частку виграшів, яка втрачає гроші, бо лінія беззбитковості росте швидше за частку виграшів. Візьми числа Marc: виграші 300 і збитки 100 ставлять його лінію на 25 %. Якби він закривав виграшні угоди на 150, лінія піднялася б до 100 ÷ 250 = 40 %, вище за його 30 %. Якби ще й збитки розповзлися до 150, вона була б 150 ÷ 300 = 50 %.

Зайві витрати діють так само, тільки тихо: комісії і спред урізають кожен виграш і додаються до кожного збитку. Ліки нудні: постав стоп і ціль до угоди і дай угоді дійти до одного з них.

Жодне окреме число не каже, чи план працює. Вища частка виграшів не означає більше грошей: за десять угод Nora вигравала 80 % і втратила 100 доларів, а Marc вигравав 30 % і заробив 200. Важить частка виграшів порівняно з лінією беззбитковості, яку задають середній виграш і середній збиток.

Ще одна умова: достатньо угод. Десяти угод значно замало, щоб судити когось із них, бо саме везіння може дати вісім виграшів чи сім збитків із десяти. Частку виграшів чи виграш до збитку з менше ніж 30 угод вважай «замало, щоб судити», а краще мати більше. І перевіряй, що числа після витрат; результат до витрат треба так і підписувати.

Як це складається докупи: частка виграшів каже, як часто, виграш до збитку — скільки, а лінія беззбитковості їх поєднує. Наступний урок, Математичне очікування: середня угода, згортає всі три в одне число: середній результат угоди після витрат.