Кейс: порівняти два списки угод

Загальний прибуток — не вирок планові. Щоб чесно порівняти два списки угод, постав обом ті самі чотири питання, використавши все з цього модуля:

1. Середня угода після витрат (Математичне очікування: середня угода). Чи угода за цим планом у середньому заробляє?
2. Найгірша просадка (Просадка: чому збитки б'ють сильніше за прибуток). Наскільки глибоким був найгірший відрізок, у відсотках від піку?
3. Кількість угод. Чи їх щонайменше 30, чи поки замало, щоб судити?
4. Сталий ризик на угоду. Чи кожна угода ризикувала приблизно однаковою сумою, щоб результати описували один план, а не суміш малих і великих ставок?

Кожне питання закриває сліпу зону інших. Високе середнє може ховати глибоку просадку; м'яка просадка може спиратися на дюжину угод; а будь-яке середнє нічого не варте, якщо розмір ставки весь час змінювався. У цьому уроці через усі чотири питання проходять 12 угод Nora (журнал A) і 45 угод Marc (журнал B) на демо-рахунку в Pebble.

Підсумки списків різної довжини не можна порівнювати напряму: 1 104,27 за 12 угод і 391,86 за 45 угод — числа різного роду. Поділи кожне на кількість угод, і отримаєш математичне очікування, середній результат однієї угоди після витрат.

• Журнал A (Nora): 1 104,27 ÷ 12 = +92,02 на угоду.
• Журнал B (Marc): 391,86 ÷ 45 = +8,71 на угоду, після 253,16 комісій.

На перший погляд A вдесятеро кращий на угоду, а середнє B тонке: до витрат воно було б (391,86 + 253,16) ÷ 45 = 14,33, тож комісії забирають майже 40 % від нього.

Це перше питання, а не останнє. Середнє щось означає, лише якщо воно з достатньої кількості угод і з угод подібного розміру; обидві умови ще треба перевірити, перш ніж називати 92,02 журналу A кращими за будь-що.

Журнал показує ризик кожної угоди, навіть якщо його ніхто не записав: запланований ризик = відстань від входу до стопу × розмір, та сама арифметика, що в уроці Розмір позиції з ризику і стопу.

У журналі A угода 1 ризикувала (37,88 − 36,61) × 118 = 149,86. Угода 8 на NWF ризикувала (48,34 − 47,05) × 620 = 799,80, понад уп'ятеро більше: приблизно від 1,5 % рахунку на 10 000 до 8 %. Угода 8 ще й позначена plan_followed = no. Вона вийшла на 46,53, нижче свого стопу, і втратила 1 149,00 — приблизно в 1,4 раза більше, ніж планувалося.

Журнал B не ризикував більше ніж 100 у жодній із 45 угод, і кожна угода йшла за планом.

Така перевірка кількох рядків займає хвилини і змінює прочитання всього списку. Журнал, у якому ризик гуляє вп'ятеро, перевіряє не план, а настрої трейдера.

Математичне очікування описує план, лише якщо кожна угода в ньому — той самий план із приблизно тим самим ризиком. Змішай малі й великі ставки або угоди, де план виконано, з угодами, де ні, і середнє описуватиме суміш.

У журналі A запланований ризик коливається від 149,86 до 799,80, тож результат кожної угоди в доларах залежить здебільшого від розміру ставки. Угода 8, найбільша, порушила план і втратила 1 149,00. Важить і момент: вона йшла одразу після збитку 413,38 в угоді 7, із подвоєним ризиком. Це гонитва за збитком, а не нарощування розміру.

Тож +92,02 на угоду в журналі A — не властивість повторюваного плану. З тими самими входами й виходами при сталому 1 % середнє було б іншим, а угодам із порушеним планом у ньому взагалі не місце.

Ліки нудні й дієві: сталий ризик на угоду (модуль 3) і план, виконаний у кожній угоді, щоб наступний журнал міряв одну річ.

Друге питання — яким було життя з планом у найгірший момент: найглибше падіння від піку, як в уроці Просадка: чому збитки б'ють сильніше за прибуток.

Журнал A досяг піку 11 788,22 після угоди 6. Потім угода 7 втратила 413,38, а угода 8 — 1 149,00. Разом 1 562,38, і 1 562,38 ÷ 11 788,22 = 13,3 % від піку, що зникли за дві угоди.

Найгірша просадка журналу B за 45 угод — 539,92, тобто 5,4 %, розтягнута на серію з п'яти збитків поспіль. Серій збитків у B було більше просто тому, що було більше угод, і кожна лишалася неглибокою, бо кожен збиток обмежувався приблизно 100.

Варто помітити дві речі. По-перше, просадка A більш ніж удвічі глибша за просадку B, хоча угод учетверо менше, тож на довшій дистанції A, найпевніше, натрапив би на глибші ями. По-друге, глибину дала здебільшого одна завелика угода з порушеним планом — саме те, на що вказало питання про ризик.

Третє питання перевіряє, чи взагалі достатньо доказів, щоб судити. Діє правило з уроку Математичне очікування: середня угода: менше ніж 30 угод — чесна позначка «замало, щоб судити», і навіть значно більше ніж 30 угод — це перше читання, а не доказ.

У журналі A 12 угод. Дев'ять виграшів із дванадцяти переконують, але дюжина угод може так скластися через везіння — перші десять угод самого Marc (два виграші, а потім додатний план на сорока) показали це в протилежний бік. Результати A поки просто не можна оцінити ні за, ні проти.

У журналі B 45 угод зі сталим ризиком, понад нижню межу в 30. Це підтримує висновок «варто продовжувати на демо-рахунку», а не «план працює». Наступні 45 угод можуть розповісти дещо іншу історію.

Довжина впливає й на інші питання: довший список має більше шансів натрапити на поганий відрізок, тож просадка A на 12 угодах, імовірно, занижує те, з чим він зіткнувся б на 45.

Постав чотири відповіді поруч:

• Середнє після витрат: A +92,02 на угоду, B +8,71.
• Найгірша просадка: A 13,3 % за дві угоди, B 5,4 % за п'ять збитків.
• Кількість угод: A 12 (замало, щоб судити), B 45 (перше читання).
• Ризик на угоду: A від 149,86 до 799,80 з одним порушенням плану, B щонайбільше 100 і план щоразу виконано.

Лише перша відповідь на користь A, і саме її підточують три інші. За B стоять докази, тож продовжувати на демо-рахунку варто план B. Не доведено, що A поганий; доведено, що його неможливо оцінити, доки ризик не стане сталим, а угод не набереться достатньо.

Більший підсумок і вища частка виграшів (75 % в A проти 42 % у B) не роблять план кращим. Урок Частка виграшів і співвідношення прибутку до ризику показав, чому сама частка виграшів мало що значить; це порівняння показує те саме про підсумок.

Останній крок люди пропускають найчастіше: спитати, що може бути не так із планом, який щойно обрано. Бути суворим до списку, який не подобається, легко; уміння — бути так само суворим до того, що подобається.

Щодо журналу B справедливі три сумніви. Його перевага (edge) тонка: 8,71 на угоду після 253,16 комісій, тож трохи вищі витрати на угоду можуть її стерти. Усі 45 угод — з одного відрізка ринку, а спокійний період може не повторитися. І 45 угод — це перше читання, а не доказ. Дві речі сумнівами не є: частка виграшів 42 % нормальна, коли виграші більші за збитки, а просадка 5,4 % потребує лише близько +5,7 %, щоб відновитися.

Тож чесний висновок — «B вартий ще 45 угод на демо-рахунку», а не «B працює».

Як це складається докупи: чотири числа модуля (середнє після витрат, найгірша просадка, кількість угод, сталий ризик) оцінюють будь-який список угод. Модуль 5, Що мені каже графік цін?, починає читати ціни, що стоять за угодами, в уроці Свічки й таймфрейми.